Місцева преса як зв’язок із мирним життям: Журналісти Дніпропетровщини діляться досвідом
На Donbas Media Forum відбулася презентація та обговорення документального фільму НСЖУ «Сторінки надії», який розповідає про роботу редакції газети «Трудова слава» з прифронтового Оріхова Запорізької області. Стрічка, яку зняв режисер Євген Черевко, демонструє героїчну роботу журналістів, які в умовах інформаційного вакууму, зруйнованих будівель та постійної загрози продовжують доставляти друковане слово своїм читачам.
«Там, де не звучить українське слово, з’являється чуже», – наголосила заступниця головного редактора краматорської газети «Технополіс» Віра Ільїна, підкреслюючи стратегічну роль локальних медіа у боротьбі за український інформаційний простір.
Газета, хліб і вода
Головна героїня фільму, редакторка «Трудової слави» Світлана Карпенко, попри руйнування редакції та релокацію до Запоріжжя, особисто долає небезпечні маршрути, аби доставити газету читачам в Оріхові.
Як зазначила перша секретар НСЖУ Ліна Кущ, газета, хліб і вода – це те, що багато хто у прифронтових населених пунктах називає важливим для виживання, оскільки місцева преса часто є єдиним джерелом достовірної інформації за відсутності зв’язку та інтернету.
Сам режисер, Євген Черевко, який документує роботу прифронтових редакцій вже у другій стрічці (перша — про редактора Василя Мирошника з Харківщини), розповів про деталі зйомок, що відбувалися спільно із запорізькими рятувальниками. Він підкреслив: «Люди… перш за все – чекають журналіста, якому можна розповісти про наболіле… І є надія, що проблема буде вирішена набагато швидше».
Дніпропетровщина впізнала себе
У обговоренні взяли участь редактори місцевих медіа, які самі щодня долають небезпечні маршрути. Серед них і Євген Хрипун – редактор газети «Межівський меридіан» з Дніпропетровщини. Він, як і Світлана Карпенко, нещодавно був змушений релокувати редакцію, але продовжує доставляти свіжі номери передплатникам на небезпечних територіях.
«У фільмі «Сторінки надії» себе впізнав кожен журналіст, який сьогодні працює поблизу лінії фронту», – зазначив Євген Хрипун.
Він розповів про реалії прифронтової Межової, де дев’ять тижнів може не бути світла, газу, води та мобільного зв’язку. У цьому інформаційному вакуумі люди з нетерпінням чекають газету, розбирають її для сусідів і навіть просять старі номери. Редактор підкреслив, що доставляти видання – це про довіру і про відповідальність, особливо перед тими, хто передплатив газету на цілий рік.
Співкоординаторка Запорізького центру журналістської солідарності Валентина Манжура, яка сама родом із Оріхова, наголосила, що для евакуйованих читачів отримати газету – це «своєрідний зв’язок із мирним життям, частинка малої батьківщини». Люди притискають газету до грудей і кажуть: «Ніби в Оріхові побували».
Голова НСЖУ Сергій Томіленко зазначив, що стрічка «Сторінки надії» – це «реальна історія про місцевих журналістів, які не залишили свою громаду». Фільм вже був представлений міжнародній журналістській спільноті у Будапешті та Лондоні, викликавши широкий інтерес.
фото Дар’ї Зирянової