Як не зриватися у складних розмовах: тренінг про емоційні тригери у Дніпрі
Образа, роздратування або бажання різко відповісти інколи з’являються настільки швидко, що навіть не встигаєш зрозуміти, що ж саме так зачепило. Знайомо?
Нещодавно я була на тренінгу «Емоційні тригери: чому нас “вмикають” і як не зриватися у складних розмовах», який провів Дніпровський центр журналістської солідарності НСЖУ. І це була не типова лекція, де учасники просто мовчки слухають спікера. Зустріч із психологом Олександром Макухою більше нагадувала відкриту розмову. Люди активно вступали в дискусії, ділилися власними ситуаціями та доповнювали один одного. В якийсь момент стало зрозуміло, що не лише я, а й дехто з присутніх упізнають себе у тих ситуаціях, які ми розбирали як приклади.
Зізнаюсь, я завжди вважала, що емоційні тригери – це щось радше з психологічних книжок, аніж із повсякденного життя. Та вже під час тренінгу стало зрозуміло, наскільки часто ми стикаємося з цим у звичайному спілкуванні.
Ми говорили про те, чому певні слова чи ситуації можуть викликати сильну емоційну реакцію, як навчитися помічати тригери та не втягуватися у конфлікт. Як зазначив тренер, людина не завжди може контролювати саму емоцію, але може навчитися контролювати власну реакцію на неї.
Також пан Олександр розповідав про прості практики самоконтролю: паузу перед відповіддю, фіксацію свого стану та навички не реагувати імпульсивно. З боку це звучить досить просто, але під час практичних вправ учасники відчули, наскільки складно інколи помітити емоції саме в момент конфлікту.
Особисто для мене ця зустріч стала ще одним підтвердженням того, наскільки важливими сьогодні є подібні ініціативи. Через повномасштабне вторгнення українці постійно перебувають у стані тривоги та емоційного виснаження. І хоча тема заходу стосувалася психології комунікації, насправді йшлося про значно ширші речі – вміння краще розуміти себе, свій емоційний стан та спокійніше реагувати на стресові ситуації у повсякденному житті.
Цінним було й те, що учасники не залишалися просто слухачами. У якийсь момент зустріч уже більше нагадувала відверту розмову людей, які намагаються зрозуміти власні реакції та навчитися краще справлятися з емоційною напругою. Як на мене, саме така атмосфера і зробила цей захід справді корисним.
Дехто з учасників тренінгу також поділився враженнями.
«Мені дуже сподобалося. Для себе я зрозуміла, що важливо вчасно розпізнавати й контролювати власні емоції та правильно їх проживати», – поділилася студентка Мілана.
Майбутня журналістка Альбіна зауважила, що найбільше їй запам’яталася думка про особисту відповідальність за власний емоційний стан:
«Для себе я взяла багато корисної інформації. Особливо те, що ми самі відповідаємо за свої емоції. Планую й надалі відвідувати такі заходи».
Досвідчений фотокор пан Віктор також звернув увагу на атмосферу зустрічі та відкритий формат спілкування.
«Мені сподобалося, що це була не просто лекція, а справжній обмін думками. Найбільше запам’яталося те, що ми можемо фіксувати свій стан і краще розуміти свої реакції. Такі заходи справді корисні», – зазначив він.
Для журналістів тема емоційних тригерів є особливо актуальною. Робота в медіа передбачає постійне спілкування з людьми, складні теми, стресові умови та велике емоційне навантаження через війну. І, мабуть, саме тому під час зустрічі багато учасників говорили не лише про професію, а й про звичайне життя – втому, емоційне виснаження та потребу хоча б інколи зупинятися й прислухатися до себе.
Після заходу в мене залишилося відчуття, що подібні зустрічі сьогодні потрібні значно більше, ніж може здатися на перший погляд. Іноді проста відкрита розмова та можливість бути почутим справді допомагають людині трохи краще зрозуміти себе та власний стан.
Радміла Граненко,
студентка 4 курсу с
пеціальності «Журналістика»
НТУ «Дніпровська Політехніка»
